О, як це є сумно – назавжди без Того,
В кому дійсно милість, втіха, допомога.
Як насправді страшно без Христа лишитись,
І поза дверима раю залишитись!..
О, як дійсно страшно без Христа блукати
На дорогах грішних, тіло вдовольняти,
А в одну хвилину правду зрозуміти:
Пізно… Уже пізно гріхи залишити…
О, як страшно-страшно Бога відкидати,
Його милість й ласку проігнорувати.
Як печально й скорбно по смерті пізнати,
Що Христа відкинув, не схотів прийняти.
Хто там допоможе, захистить, пригорне?
Бог у мить понизить всяке око горде.
Коли ми прийдемо до Христа престолу,
То усі впадемо перед Ним додолу.
Страшно, о як страшно тоді зрозуміти,
Що, живучи в світі, ти любив грішити.
Не хотів про Бога й суд правдивий чути,
Не дозволив Спасу серця досягнути.
О, як страшно-страшно без Христа лишитись!..
Друже, поспішай з Господом миритись!
Розкажи Ісусу про гріхи, що маєш,
І Його любов й прощення пізнаєш.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Диалог с согрешившим батюшкой - Роман Щетенко Однажды я услышал историю о батюшке, который согрешил с одной из прихожанок, и после этого падения, он оставил служение. Он не смог дальше служить, чувствуя свое недостоинство. Это мой мысленный диалог с ним..
Теология : Бог допустил эту войну не на погибель, а во славу Своего народа - Николай Погребняк Ни арифметикой, ни логикой нельзя объяснить тот "парадокс", когда на стороне врага намного больше войск, когда самый мощный в мире промышленный потенциал Запада работает для его победы, а побеждаем мы. Но объяснение нашим победам всё же есть — и это не материальные причины, а духовные…
