Вже на небі зірка ясно засвітила,
То Діва Марія Сина породила.
Ісуса голубить,ніжно пригортає,
І Свою дитину Богу поручає.
Божий Син у яслах тихо засинає,
А Пречиста Діва, молиться,чуває.
Всі кругом поснули,ніченька свята,
Задрімала Мати, й бачить сон вона:
З Йосипом й дитятком,ідуть поспішають,
Щоб спасти Ісуса,в край чужий тікають.
Ось ідуть, з Ісусом до Єрусалиму,
В Назарет вератють, та не має Сина.
У Храм прибігають,Він Закон читає,
Як прийти до Бога,мудреців навчає.
Дальше бачить Мати Ісуса з учнями,
Як Він їх навчає ночами і днями.
Як хворих лікує, бісів виганяє,
Як усім нещасним гріхи відпускає.
Бачить Мати Сина у ріці Йордані,
Дух зійшов на нього,як хрестивсь в Івана.
У Єрусалимі,як Царя вітають,
Квітами й гілками,дорогу встеляють.
Та не довго Йсусу:"Осанна" співали,
Як річ,не потрібну за гроші продали.
Здригнулася Мати із Сином страждає,
В дорогу останню із Ним вирушає.
Страшна ця дорога і важко на серці,
-Синочку мій любий,чому маєш вмерти?
Прийшли на Голгофу,там одяг зірвали,
Проснулась Марія,бо Сина розп"яли.
Як сон свій згадала,серце защеміло,
Молиться і просить:"Господи помилуй".
Навкруг усе тихо,лиш зорі сіяють,
І Ангели радість та мир возвіщають.
Схилилась Пречиста над Сином своїм,
А Він посміхнувся до Неї у сні.12/9/12
Мария Круль,
USA
Здравствуйте,меня зовут Мария.Я,никогда не писала стихов,даже в юности.Года 2 назад,вдруг,ночью,в голове начали складываться стихи.Все стихи на религиозную тематуку,других у меня нет.Я пробовала нaписать хоть один стих,про людей,которые очень дороги моему сердцу,но ничего не получается.Стихи про Бога,идут легко и быстро.Буду очень благодарна за коментарии.Спасибо. e-mail автора:ma71jur@yahoo.com сайт автора:личная страница
Прочитано 8093 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Он ждет тебя. - Анатолий Бляшук Почему так часто наш разум преобладает над нашей верой…? Почему наш рационализм преобладает над доверием Богу…? Почему, в воскресенье на прославлении мы исповедуем, что вся наша жизнь в Его руках, а в понедельник снова суетимся, копошась в своих проблемах…? Мы пытаемся что-то решить, подключая к этому все имеющиеся в нашем расположении ресурсы, мы даже иногда молимся, но все равно остается как прежде…. Почему…? Да потому-что Бог начинает работать только там, где Ему нет альтернатив. От них мы можем избавиться двумя способами – это отбросить их по своей воле, или в начале набить себе кучу шишек, чтоб в итоге доказать несостоятельность наших путей и воззвать к Богу. Выбор только за нами.
