Твоя нечаянная роль
гласит о многом, помнит дважды,
Твоя обузданная боль
не внемля слову тихо скажет :
"Я рождена с подарком ветхим,
Ниспосланным твоей любви,
И если это славно чем-то,
То - пригласи, убереги.
Твоя нечаянная роль
перенесет вчера для встречи,
Не превзойди ее, не спорь -
Она проста, тиха как вечер.
Спокойно правда прислониться,
Восполня на запястьях соль,
И некогда со мной проститься
Моя нечаянная роль.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Місіонерам Господа Ісуса - Василь Мартинюк Ці вірші я присвятив усім місіонерам. Але коли їх писав, то мав на увазі перш за все місіонерів "Голосу надії", з якими спілкувався і яких найкраще знав. Зокрема, коли писав перший вірш, то перед очима мого серця були Віталій Онищук та Любов Онищук - рідні брат і сестра, що звіщали Добру Новину в далекій холодній Республіці Комі.
